smugasta: (Default)
Перед світанком, перед тим як починають співати весняні синиці. По закінченню ночі, коли всі перестали читати новини, дивитися стріми і хвилюватися. Коли місто заповнює нетривкий спокій. Я засинаю і літаю над містом, закриваю обличчя долонями і роблю вигляд, що цього всього немає, що це все не відбувається з нами зараз.


місто спить
smugasta: (Default)
Залишилася втома і глухий біль. Спустошено.
Вже скільки всього пройдено, зроблено, а ще скільки попереду.
Тоді в листопаді потрібні були метаморфози, потрібно було скинути з себе броню аполітичності, вимкнути фільтри інформації, закрити художні книги і розбудити в собі громадянина, вийти на площі, стати на захист важливих ідей.
Сьогодні треба знову згадати хто ти. Прийшов час, коли ми потрібні такими, як ми є: художниками, письменниками, бухгалтерами, вчителями, верстальниками, хліборобами. Внутрішні зміни невиправні, вже ніколи не забуду ту кров посеред міста, вже ніколи не забуду, як багато залежить саме від мене. Але зараз важливо відновити ритми і сни, думки і плани, зустрітися з дорогими людьми, бути конструктивним.   Відкриваю недочитану книгу про джмелів, прибираю на столі, купую папір.
Згадую, як кілька вічностей тому бачила місяць, що визирав з парку...



місяць по небу ходить

***

Feb. 1st, 2014 12:12 pm
smugasta: (Default)
Хочеться залізти під ковдру, читати книжки і спати, читати книжки і спати, зашторити вікна, закрити двері, читати і спати, читати і спати, а потім прокинутись, а там за вікном вже весна: запах землі, співають по-весняному синички і перші квіти пробивають землю й сніг на могилах януковичів й захарченків.

***

Aug. 29th, 2013 02:09 pm
smugasta: (Default)
Маленький внутрішній монстр, що харчується увагою, теплом і любов'ю. А коли йому бракує, він починає їсти мене.

...

May. 25th, 2013 11:16 am
smugasta: (Default)
8125912ca8b911e29b7122000a1f9a64_7

В мені накопичилась втома, важка як мокра глина. Тепер я ношу її в собі.
Знаєте, так важко прокидатись, не хочеться шукати нові книжки і фільми. Не хочу виходити з дому, в цей концентрований простір.
Ця втома паралізує руки, повіки і кінчики пальців. Всередині згусток бажань замурований наче монах.
В мені накопичилась втома. Ні сон, ні довгі прогулянки не беруть її. В глибоких шахтах мого світу лежать цілі пласти важкої м'якої втоми.
Я відчуваю її в собі завжди, десь всередині погляду, в міжреберному просторі, в м’язах душі.
В мені накопичилась втома і я не знаю, що з цим робити...


Лежати і слухати відцвітання акацій,
лежати і їхати довгими-довгими дорогами з снів
лежати так довго, щоб відчути як паростки бажань розколюють асфальт.

Мавка

Dec. 13th, 2012 04:47 pm
smugasta: (mushishi)
Птахи підпускають до себе ближче, 
Сніг тане на віях. Чай холоне в чашках.
Ніч довга холодна як ртуть невловима.
Бліде сонце сідає перепочити на даху й повертається назад в свою нору.
Небо надтріснуло й з нього сиплеться сніг і дивні дні.
Птахи сідають на підвіконня.
Холод просочується крізь рукави й за комір.
Сніг на волоссі.
Сніг. Холодний чай.
А глибоко в лісах старі верби заколисують мавок і духів.
І мавки і духи сплять, пливуть крізь цю дивну зиму,
крізь ранкові перельоти ворон,
крізь сірі дні, що так і не почалися,
крізь густу тишу і скрип дерев.
Колючі зорі.
Дивні дні.


скан737
smugasta: (mushishi)

Знаєте, якось ввечері кімнату починає заповнювати сум. Ось він уже по литки, по коліна.
Непрозорий і темний як нафта, пронизливо холодний.
Сидиш тоді й дивишся у своє відображення на його поверхні,
і не бачиш нічого крім внутрішньоатомного простору,
крім порожнечі й тиші,
крім пилу давно загиблих зірок.

І всі ці відстані на моїх долонях. І всі ці тендітні кристалічні надії.

Залишається сподівання, що колись цього суму вистачить заповнити кімнату.

І тоді вже стане всеодно.

Картинка намальована на днях.

скан703

Маяк

Jan. 19th, 2012 03:01 pm
smugasta: (Default)
А зимна стеля не дає без тебе спати
На стелі хтось мені показує кіно
Кіно про очі, шо самі міняють колір
Я все чекаю на останній епізод

Ті очі знов міняють колір
І руки знов тримають час
Я не шукаю вже нікого
Ніхто не зробить то без нас
(Скрябін)


Маяк (Холден Колфілд)




Дивні дні, холодний чай, 
сни, що пахнуть рибою і глиною.
Ранки, сумні, щемливі.
Скучаю.
Білі клапті снігу, небо розтріскане гілками тополь.
Дивні-дивні дні.
smugasta: (Default)


Обкладинка для книги Павла Коробчука ( [livejournal.com profile] koroboro) "Динозавр"

ПС.
Якісь до біса складні дні.
І найгірше в цих днях, коли нічого геть не хочеться :(

Необхідний перший пункт!

(знайдено в [livejournal.com profile] maria_rosil)

Сон

Oct. 10th, 2011 12:26 am
smugasta: (Default)
 І кожен новий крок дається болем.
Часи непевностей ідіть геть, повертайтесь назад у свої могили.
Я мушу бути впевненою, інакше не дійду.

Сон збирає сни на дереві, щоб рознести їх по всьому світу. Всім сплячим дітям, жінкам, андалузцям, калікам, всім сплячим звірям, птахам, пивоварам, всім хто у лісі, у морі, згубився, всім осетинам, кавказцям, індусам та їх священим коровам.
Кожному дістанеться сон.
А найліпші сни сірооким :)




акварель, ручки


smugasta: (Default)
Незакінчені кола, надірвані дні,
якщо навіть це ритм, то якоїсь надто дивної музики.
Невпевнено, тихо, надтріснуто,
всередині все тонко й кристалічно, тендітна гра в балансування світла.
І навіть коли день починається розмахом, йому не вистачає подиху долетіти до іншого берега.
Просвердлюють зсередини ці маленькі гострі жуки невстигань, непевнощів, сумнівів, мікровідчаїв, мікрозривань.

А всередині мене маленький Будда і маленький Наполеон з докором дивляься один на одного.

Повернись, моя музика в вухах, мої вірші в метро, міцне відчуття середсвіття,
моя віра у тепле і впевнене, моя впевненість в власних руках.


А ось лев, якому все ж добре :)
(для видавництва "Колесо")



Дощ.

Oct. 4th, 2011 08:34 pm
smugasta: (Default)
Я так втомилась, що це набуває ознак катастрофи.


ручки
smugasta: (Default)
сьогодні вперше носила з собою термос з чаєм.
сьогодні малювала на парах, збирала каштани, бачила гарну дівчину, думала.
дивно це все, страх як дивно.

А ось скрипалька.


акварель, ручки
smugasta: (Default)
Мушля

масляна пастель, ручки, графіт


Фото зроблено колись давним-давно чи не найхаразматичнішою людиною, що я зустрічала за життя, [livejournal.com profile] kavalok 

таке. )
smugasta: (Default)
Лев думає складні думки.

акварель, ручки, олівці

а зараз я вас порахую, маленькі Пігмеї!
free counters
Free counters


Мій любий журавель, ти так високо в небі,
що терпне серце.
Я втомилась.
smugasta: (Default)
...хай мені присниться височезна дика грушка, в дуплі якої я сиджу і ніхто не знає що я там і можна спати цілий день.

акварель, ручки

Дощі.

May. 15th, 2011 12:18 am
smugasta: (Default)
В очікуванні Ноя

акварель, ручки, пастель

Щось останнім часом мої внутрішні світи депресують,
втомлююсь, багато роботи й навчання,
думаю про життя, освіту, далекі пустелі з білим піском.
Якось дивно воно все...

безкоштовний бонус )

July 2014

S M T W T F S
   12 345
6789101112
13 1415 16 171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 20th, 2017 02:43 pm
Powered by Dreamwidth Studios