smugasta: (Default)
А десь там глибоко-глибоко в небі, крізь розріджену темряву й пронизливий холод, летить маленький перший Вояджер.
У цій безмежній самотності він летить уже 35 років, а все ще чує тихі сигнали з Землі.
Жаль, що одного дня він не відгукнеться й залишиться назавжди наодинці з Всесвітом.

вояджер-1.зм

Маяк

Jan. 19th, 2012 03:01 pm
smugasta: (Default)
А зимна стеля не дає без тебе спати
На стелі хтось мені показує кіно
Кіно про очі, шо самі міняють колір
Я все чекаю на останній епізод

Ті очі знов міняють колір
І руки знов тримають час
Я не шукаю вже нікого
Ніхто не зробить то без нас
(Скрябін)


Маяк (Холден Колфілд)




Дивні дні, холодний чай, 
сни, що пахнуть рибою і глиною.
Ранки, сумні, щемливі.
Скучаю.
Білі клапті снігу, небо розтріскане гілками тополь.
Дивні-дивні дні.

Дивне

Jan. 16th, 2012 07:01 pm
smugasta: (Default)
Всередині пресований мокрий пісок, скрипить.
Скільки химерних станів, може в мені завестися просто через те, що йде сесія.
У мене є великий пісочний годинник з жовтим-жовтим піском, я чую як він сиплеться на скло, коли перевертаю.
Читаю про футуризм. Хочеться малювати дивні дерева і душі риб.
Завтра іспит, робота, курси,
а сьогодні міцний чорний чай.

Жовті шнурки моїх черевиків,
вільшанки, шишки, дрібні зелені камінці.

Ілюстрація до вірша Катерини Калитко,
2010 рік

smugasta: (Default)
Сьогодні дивний ранок. Ранок фіксації змін у глибинах себе.

Сьогодні захотілось руху. Захотілось кинути в наплечник лиш необхідне і вирушати.
Їхати далеко-далеко. Щоб за вікном миготіло довге кіно про поля, дерева, поля, міста, про все що минаєш. Щоб під ногами проносились хмари, кілометри й моря.
Щоб бачити зовсім інші міста, де живуть зовсім інші люди.
Щоб прямувати все далі й далі в глибини світу, де ростуть невідомі дерева і літають смішні пташки.
Щоб все далі і далі, і ніколи не повертатись, ніколи не озиратись. Бо все що може дати колись, воно залишає міцно всередині. Від цього не відмовишся і його не складно везти.
Я відчуваю, що десь там мене чекають далекі міста. Чекають вулиці. Чекають дерева і коротші таємні переходи. Чекає небо, що може стати своїм.
Мої майбутні зміни вже в мені.

якщо.

Nov. 28th, 2011 04:00 am
smugasta: (Default)
А що, якщо я зранку визирну у вікно, а все-все засипано снігом?
Аж до мого четвертого поверху сніг! Все біле-біле, обважнілі гілки дерев, шапки на дахах.
Тільки трохи помережано слідами сорок і горобців, насінням клена і берези. І тиша. Знаєте, така суцільна тиша, аж до дзвінкості. А на вікнах мороз намалює мені все те, що вирощує в своїх старовинних оранжереях.
І всюди сніг.
Сніг і тиша.
smugasta: (Default)
я хочу жити в старому будинку з старими великими вікнами з яких лущиться фарба. Десь в глибинах міста, на заплутаних перевулках, про існування яких забувають люди й памятають бездомні коти. Коло таких будинків ростуть абрикоси, виші чи яблуні, стоять старі зїджені іржею авто і вічно сушаться чиїсь нічні сорочки. На даху сидять ворони на антенах, а в хмелі, що повив водостічні труби цвірінькають горобці.
У мене вдома буде багато книжок, жовте світло, ромашковий чай і товстий кіт. там скрипітиме старий паркет і пахнутиме чимось давно забутим. Там буде ранковий сон і довгі довгі осінні вечори. Там буде сніг на підвіконні, сухе листя в підїзді, скрипучі поштові скриньки.
А головне там буде розміреність і спокій.


олівці
smugasta: (Default)
Як ківі відкрив світ.

акварель, ручки

Сон

Oct. 10th, 2011 12:26 am
smugasta: (Default)
 І кожен новий крок дається болем.
Часи непевностей ідіть геть, повертайтесь назад у свої могили.
Я мушу бути впевненою, інакше не дійду.

Сон збирає сни на дереві, щоб рознести їх по всьому світу. Всім сплячим дітям, жінкам, андалузцям, калікам, всім сплячим звірям, птахам, пивоварам, всім хто у лісі, у морі, згубився, всім осетинам, кавказцям, індусам та їх священим коровам.
Кожному дістанеться сон.
А найліпші сни сірооким :)




акварель, ручки


smugasta: (Default)
У нас колись буде наш кіт і в нього будуть хитрі очі.

Малюнок почала ще в британії, але закінчила лиш зараз, настроєво якось зараз,
хочеться затишку, запаху розпечених на сонці трав і широкого неба..
і великого теплого спокою...


акварель, ручки

Безкошовний бонус ) )

Дощ.

Oct. 4th, 2011 08:34 pm
smugasta: (Default)
Я так втомилась, що це набуває ознак катастрофи.


ручки
smugasta: (Default)
сьогодні вперше носила з собою термос з чаєм.
сьогодні малювала на парах, збирала каштани, бачила гарну дівчину, думала.
дивно це все, страх як дивно.

А ось скрипалька.


акварель, ручки
smugasta: (Default)
... цей серпень більш ніколи не закінчиться,
він буде завжди зазирати ледь прохолодним сонцем в вікно,
він пахнутиме морем, перетворюватиме музику на шепіт...
Він знову і знову знаходитиметься шишками на узбіччях,квітами в волоссі,
в твоїх сірих до безмежності очах.

Любий, пообіцяй мені, що цей серпень ніколи не закінчиться...



Велика сумна риба припливла дивитись на місто.


акварель,ручки
smugasta: (Default)
Десь в далеких країнах, я знаю, ростуть цілі поля алое. І в деяких алоях живуть дикі хухи.
У них 8-ми годинний робочий день, два вихідні на тиждень, здоровий сон і вільні літні вечори,
хухи щасливі :)


акварель, ручки
smugasta: (Default)
Індіанська дівчинка та її жовтий птах

акварель, ручки

Сьогодні було сонячно і трохи дивно,
думались хороші думки,
так:)
smugasta: (Default)
Take me where the sweet water flows
Take me where the winds of spring blow
(c) lake of tears, sweetwater


Десь поряд нечутно ходять духи потоків і тривожних снів,
внутрішні течії тихих на доторк риб.
(просто не знаю де пролягають мені цих нескінченних внутрішніх пустель)


акварель, ручки, протий олівець.
smugasta: (Default)
...так просто йти й везти свою весну. У якісь тихі та далекі мандри.
Подалі від людей, споруд, життів. Подалі від усіх цих голосів і слів.
Так просто йти. Нікуди не звертати. Залишити десьдалеко позаду всі невиспані ранки і біль в очах.
З свою весною та її воронами наодинці прямувати кудись, геть аж на край світу. Де живуть моржі й дрімають серед скрижин білі кити.


акварель, коричневі ручки
smugasta: (Default)
Динозаври були такими велетенськими, що їх було не просто обіймати.
І на той час ще не винайшли драбин,
тому й зникли динозаври - від браку обіймів.

акварель, ручки, олівці
Обійматеся частіше, чуваки :)
smugasta: (Default)
Такий, знаєте, тонкий напівпрозорий настрій ввечері завівся.

п.с. Була сьогодні на виступі прекрасної [livejournal.com profile] lottie_jo . Насолоджувалась балетом, йов )
smugasta: (Default)

туш, перо

Сьогодні вітрисько і гострий сніг.
Ліричний настрій, повільні рухи, зграя кактусят на підвіконні...
smugasta: (Default)
Сьогодні дивний довгий день.
Сьогодні дивний-дивний день.


А коли я виросту, ми житимем разом на самому краю світу,
і житимуть з нами наші коали і кольорові равлики.


Ти такий великий, мій особистий монстр...

акварель, кольорові олівці, ручки

July 2014

S M T W T F S
   12 345
6789101112
13 1415 16 171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 23rd, 2017 02:43 pm
Powered by Dreamwidth Studios